Шановний пане Президенте!
Уже минуло 2 місяці з того часу, як я перебуваю тут, вигнаний з моєї домівки разом із дружиною, старою жінкою, з двома маленькими неповнолітніми дітьми. Ось я тут, позбавлений усього, збіднілий, і голод загрожує нам знищенням, оскільки мені й моїм дітям, а також моїй дружині вже довелося продати свій одяг в обмін на продукти. Пане Президенте, я знаю Вас як людину гуманну й справедливу й тому описую Вам мій критичний стан. Не можу роздобути для дітей навіть шматочка хліба (про масло, молоко й не кажу), оскільки тут все неймовірно дорого й незабаром ми не зможемо купувати за гроші.
Якщо Ви вишлете будь-яким способом трохи кукурудзяного борошна або продуктів будь-якого сорту, то зробите найбільшу доброчинну справу в житті. Пане Президенте, я щиро прошу Вас передати мені посильним пару тисяч лей сумою 25000, а також обидва пальта, обидва костюми, білі брюки й два капелюхи, щоб у мене знов було що одягати і щоб решту речей та одягу я міг обміняти на продукти, щоб я разом із родиною не загинув від голоду. Штори й драпрі, будь ласка, залиште й користуйтеся за призначенням, на них я більше не претендую. Я прошу Вас, пане Президенте, не забути мене й поспівчувати мені й моїй родині. Пан Ґлюкштерн і пан Брукер перебувають тут в
Моґілау. Змилостивтеся наді мною й не залишайте мене. Я лишився в розірваному костюмі, оскільки мені довелося обміняти майже всі речі разом із моєю білизною на хліб. Передаю численні щирі вітання
недосяжний
Шановний пане Президенте
Ґеосан
Радауц